Костел Петра і Павла ордену єзуїтів (вулиця Театральна, 13) – барокова святиня 1610-1630 років, один з найбільших храмів Львова.

Єзуїти, утвердившись у Львові на початку XVII століття, 1610 року розпочали будівництво свого храму. Італійський будівничий Джакомо Бріано, щойно прибувши з батьківщини, привіз до нашого міста перші подихи нового архітектурного стилю бароко. Таким чином, завершений 1630 року у Львові костел єзуїтів став чи не найпершим храмом на східноєвропейських теренах у стилі раннього бароко. За зразок своєї творчості Бріано взяв римський костел Іль Джезу.

Львівський костел став для єзуїтів третім за числом на теренах тодішньої найбільшої європейської держави Речі Посполитої та найбільшим храмом у Львові, він може вмістити п’ять тисяч вірних. У нішах головного східного фасаду – фігури єзуїтських святих. У костелі знаходяться надгробки видатного полководця, оборонця Львова від татар Станіслава Яблоновського та родини магнатів Дідушицьких. В інтер’єрі храму багато творів декоративного живопису та скульптури XVIII-XIX століть. Від 1773 року єзуїтів декілька разів виганяли зі Львова і декілька разів вони сюди поверталися. Зараз у приміщенні святині книгосховище. Згодом же костел Петра і Павла планують передати релігійній громаді.

До костелу примикає будівля Єзуїтської колегії з мальовничим порталом і написом «1723 рік». Тут 1661 року було засновано перший на українських теренах університет. На фасаді будівлі меморіальна таблиця, яка засвідчує, що в єзуїтській колегії вчився один з найвизначніших провідників українського народу гетьман Богдан Хмельницький.